|
 Якого кольору зима? Біла! Із давніх-давен зиму називають білою, та це й не дивно. Адже саме взимку на землю лягає пухнаста біла ковдра, прекрасний і холодний сніговий килим, і саме білий колір снігу дав визначення для зими. Та білим буває тільки той сніг, який щойно спустився з небес, ось коли ще й снігова хмара не встигла втекти світ за очі. Сніг, який уже полежав, набуває якихось відтінків, сірішає, рудішає, стає не таким урочистим і вишуканим. Але ж яка краса — сніг, який щойно витрусився із темної хмари. Аж дивно стає, як такі темні, майже чорні важкі хмарищі народжують на світ такі білісінькі й тендітні сніжинки, які, здається, і ваги не мають. А ви бачили ті химерні візерунки, які утворюють снігові голочки? Одна біла голочка, інша, потім іще — і з цих крихітних детальок складаються сніжинки. Усі різні, жодна не повторює іншу ні в чому, крім сліпучо-білого кольору. А ось коли на вулиці вогко, то з неба падають не вишукані витвори небесного ювелірного мистецтва, а цілі вологі грудки, але вони також по-справжньому білі. А ще зиму робить білою іній, який часом рясно вкриває дерева і кущі…
Якого кольору зима? Зелена! Особливо це відчуваєш наприкінці грудня, коли на поріг впевнено й рішуче ступає Новий рік. І він несе із собою в кожну оселю якесь вічно-зелене деревце: чи то ялинку, чи сосну, а чи смереку. Ялинкові базари, ялинки, які чекають на свято, де виконають найголовнішу роль, і навіть ялинки у парках взимку стають набагато яскравішими й виразнішими, ніж у травні чи, скажімо, у вересні…
 А ще зима червоніє від ягід горобини й калинових кетягів. І нехай калину в місті побачиш не дуже часто, але ж горобина зустрічається мало не на кожній вулиці. Давно одшуміло літо, давно облетіло листя, і саме зараз, узимку, на горобинах залишилися тільки червоні ягоди. І такими вони здаються яскравими, що інколи аж очі вбирають. А ще якісь пташки, які недавно гостювали на цих деревах, пообскубували ягідки й покидали вниз. Тепер і на снігу лежить червоне горобинове мереживо, ваблячи очі й піднімаючи настрій. Та червоний колір узимку горобиною не обмежується! Ось біжать дітлахи — як гарно мороз пощипав дитячі щічки! Таких рум’яних малюків навряд чи побачиш іще колись — тільки взимку, на морозчику. І не холодно ж їм! Ганяють на ковзанках, на санчатах, на лижах, перекидаються сніжками, качають сніговиків. І ніс сніговій бабі ладнають із морквини, яка на морозі й на снігу перетворюється із жовтогарячої на майже червону…
 Можна побачити зиму синьою. І це не вигадка й не диво — сині тіні лягають від дерев, від будинків, від людських постатей. Чи то тому, що тіні ці лягають на сніг. А чи тому, що їх підсвічує небо, яке часом, звісно, буває сивим, але в сонячні дні стає дуже синім.
Якого кольору зима? Зима барвиста, зима веселкова — це від зимових свят. Уже в грудні дерева на вулицях прикрашають кольоровими гірляндами, і світяться вони червоними, синіми, зеленими вогниками, натякаючи, що вже зовсім незабаром почнуться веселі й велелюдні новорічні свята. Та й у всіх вітринах з’являються ошатні прикрашені новорічні ялинки. Яких тут тільки не побачиш кольорів! Десь деревце прикрашають іграшками одного кольору, десь намагаються використати все можливе розмаїття, і важко визначити, що подобається більше, бо подобається свято, і воно потрібне кожному. Ялинки, іграшки, гірлянди, стрічки, цукерки, мандарини… Який же Новий рік без усього цього? А коли відшумить і відсміється це свято, прийде черга Різдва Христового з вертепом, яслами, новонародженим Немовлям і Матір’ю, яка народила на світ Сина Божого… І знову радість, і знову сміх, вітання, побажання всього найкращого й найсвітлішого, що тільки може бути. А далі свята Маланки й Василя. І знову святкові ватаги, і знову стрічки, жарти — свято! Тут уже й до весни недалеко, бо ж хіба в щедрівках не співають, що «прилетіла ластівочка»?..
 А ще трохи пізніше зима стає жовтою! Так-так, саме жовтою — від круглих, гарячих, добре вимащених маслом млинців. Це вже Масляна з новими гуляннями, піснями, жартами й сміхом. І це вже справді повернуло на весну. Бо ж із прадавніх часів круглий, блискучий, гарячий і жовтий млинець символізував сонце — таке саме жовте й гаряче…
То якого ж кольору зима? Вона така, якою її бачать. Хтось — просто білою, хтось —брудною. А ще для когось вона барвиста, сповнена різними кольорами й емоціями. Щоб бачити зиму кольоровою, треба просто мати великі очі й велике серце, треба дивуватися життю в усіх його проявах і не зважати на дрібні негаразди. Тоді й зима подарує химерні візерунки, червоні спалахи горобин, зелену ялинову пишноту, розмаїття святкових серпантинів і гірлянд…
Зима кольорова. Справді кольорова. Ось тільки придивіться пильніше…
Катерина Потапова
|
