|
03.12.2011 |
 …Спокойное и умиротворенное море едва покачивало на поверхности солнечные блики, бестолковые, как ягнята, белые облака пытались увидеть свое отражение в почти зеркальной глади, ветерок был настолько нежным и легким, что казался ненастоящим. И вдруг над этой сказочной, неправдоподобной тишиной полетел голос — воздушный и...
|
|
04.07.2011 |
 «Хліб! Скільки сягає око, хвилями перекочується, гойдається важке колосся. У його гомоні я вже вчуваю веселий дзвін першої коси, гучну пісню комбайна, жваву розмову молотарки. Колосся має бронзовий колір. Такого кольору буває обличчя в сильної, здорової людини. Я простягаю руки, беру в жменю кілька колосків і почуваю, як тіло...
|
|
22.03.2011 |
 Ось він і почався. Отой сірий і нудний дощ, який починається в сірому присмерку й перетворює все навколо в щось таке саме нудне й таке саме сіре. У сірий колір вбирається все — сірими стають будинки, обличчя перехожих, дерева, автомобілі, які мчать сірими асфальтовими стрічками, ніби влаштовуючи перегони із сірими потоками...
|
|
05.03.2011 |
Нарешті сталося! Нехай поки що тільки на листочках календаря, але вже почалася весна. І з кожним днем весняних прикмет стає все більше, і з кожним днем все більше радіє серце. «У нас криги розбиває блакитний березень. Спочатку він парубкує в лісах — видобуває з-під снігу ще не розщібнуті підсніжники, потім розморожує сік у...
|
|
22.02.2011 |
 Синій колір. І в пам’яті одразу спливає море — глибоке, чисте, ніким до кінця незвідане, завжди таємниче. Час повагом спливає над планетою, а море, змінюючи свої береги і своїх мешканців, впродовж тисячоліть залишається дивовижно синім. Навіть Земля з космосу здається синьою. Темно-синє й суворе взимку, майже блакитне й...
|
|
|
|
|
|
|
Страница 1 из 3 |
